Страхи у дітей від 3 до 5 років


Це вік емоційного обрамле¬ния «я» дитини. Відчуття вже позначаються словами, чет¬ко виражене прагнення до розуміння, довіри, близькості з іншими людьми. Формується і відчуття спільності - поняття «ми», під яким дитина подразумеваєт внача¬ле себе і батьків, а потім себе і однолітків. Устанав¬ливается ряд етичних категорій, зокрема відчуття провини і співпереживання. Зростає самостійність - ребе¬нок займає себе сам, не вимагає постійного присутст¬вия дорослих і прагне до спілкування з однолітками. Інтенсивно розвивається уява, а разом з цим і вірогідність появи уявних страхів.

У ці роки найінтенсивніше формуються такі емоції, як любов, ніжність, жалість, співчуття і со¬страдание. Майже в рівній мірі ці відчуття проявляют¬ся відносно обох батьків, якщо між ними немає конфлікту і вони є для дітей об'єктом любові. У цьому віці можна почути від дітей фрази: «Любити мене можна, а не любити не можна», «Якщо ти мене нака¬жешь, я все одно тебе любитиму».
Любов, таким обра¬зом, має ще безумовний характер, і батьки повинні гарненько подумати, перш ніж вживати такі фра¬зы, як: «Я не люблю тебе», «Я з тобою не дружитиму», оскільки вони украй хворобливо сприймаються дітьми 3-5 років і приводять до виникнення у них неспокою (що не завжди зовні проявляється). У ряді випадків на нього указують наростаюча загальмованість, нестійкість настрою, підвищена образливість і примхливість.

.

Не дивлячись на відчуття любові до обох батьків (якщо вони не конфліктні з дитиною і один з одним), помітно емоційна перевага батька іншої підлоги, максимально виражене, як і весь емоційний розвиток, в 4 роки. Дівчатка ніжно люблять батьків, особливо якщо є схожим на них зовні, а хлопчики випробовують емоційне вле¬чение до матері.

Більш того, якщо в дитинстві були проблеми, тертя, конфлікти у взаєминах з батьком іншої підлоги, то це буде, за інших рівних умов, сприяти виникненню проблем, тертя, конфліктів в браку, тобто у взаимоот¬ношениях з іншою підлогою. Тут може бути надмірне, надмірне очікування у відповідь відчуттів любові, неусвідомлювана персоніфікація (ототожнення) чоловіка(и) за образом і подобою батька(матері) або бажання відтворити в браку звичний стиль сімейних відносин в дитинстві.

У цьому віці недостатня емоційна чуйність батька іншої підлоги породжує неспокій, нестійкість настрою і примхливість як засіб привертання уваги. З цією метою у ряді випадків можуть бути мимоволі використані страхи, особливо ті з них, які виникають перед сном. Тоді батьки винні зайвий раз посидіти, поговорити, погладити, тим самим приділити увагу, не бути такими строгими, формальними і принциповими, як вдень. Але і без цього в 3-5 років часто зустрічається відмічена нами тріада страхів: самоти, темноти і замкнуто¬го простору.
Дитина не залишається один при засипанні, постійно зве матір, в кімнаті повинне горіти світло (ноч¬ник) і необхідно, щоб двері були напіввідкриті. При невиконанні хоч би однієї з цих умов неспокій зберігається і сон не наступає. Хвилювання може про¬явиться і у зв'язку з очікуванням страшних (кошмарних) снів. У всіх випадках багато що залежить від уміння батьків не створювати з цих вікових страхів зайвої проблеми, вчасно заспокоїти дітей, ніжно поговорити з ними і не наполягати на негайному, безвідносно до їх переживань, виконанні своїх вимог. Головне - вдень не бути віддаленими від дітей.
Позайматися небагато з ними, пограти, сказати пару теплих слів - і тоді не буде зайвого «нервування» з укладанням спати.

.

Але і вдень дитина може злякатися тісного приміщення, особливо коли він раптово залишається один або його залишають як покарання в закритій кімнаті, де ще і мало світла. Згадується покараний вихователем маль¬чик 4 років, якого у зв'язку з єдиним випадком мимовільного обмочування на прогулянці довго при всіх соромили, а потім закрили в туалеті. Наслідком такого «виховного заходу» з'явилися тривалі нервові сіпання особи і тіла. У іншому випадку дівчинку 8 років закрив в темному сараї на дачі хлопчик. Увечері дівчинка довго не могла заснути і кричала уві сні.
В наступні дні голос уривався від хвилювання, і незабаром було відмічено заїкання, що пройшло тільки після серії направлених лікувальних ігор. На перший погляд, це задоволено простій випадок, проте заїкання з'явилося під впливом типових в даному віці страхів самоти, темноти і замкнутого про¬странства. До того ж самота, як і темнота, вже саме по собі представляє аналог замкнутого простору.

.

У віці 3-5 років страшні персонажі виходять з сну, населяючи вдень уяву емоційно чутливого і вразливого ребен¬ка. Хлопчики, отже, раніше починають реагувати на небезпеку, витікаючу від чудовисьок, а дівчатка частіше за них бояться. Страшні персонажі певною мірою відображають страх покарання або відчуження батьків від дітей при недоліку таких істотних в даному віці любові, жалості і співчуття. Тоді антиподом доброю, ласкавою, такою, що любить матері, яка не кричить, не загрожує, матері, духовно і фізично красивою, є образ Баби Яги, як це виразила дівчинка 4 років: «Баба Яга страшна, а ти краси¬вая».
Нестерпність емоційного спотворення образу близької людини, відчуження від нього і потреба в ласці і любові примушують дітей боятися Баби Яги і підбігати вночі до матері і тривожно питати: «А ти не перетворишся на Бабу Ягу?», або просити її: «Зроби ласкаву особу, не сердься, пошкодуй мене, поцілуй мене, а не те ти перетворишся на Бабу Ягу».

.

Після 3 і особливо 4 років у Баби Яги з'являються партнери: злі персонажі з мультиків. Загальне у них: черствість, зло і підступність. Утілюючи собою покарання, казкові персонажі з'являються в уяві тих дітей, які бояться бути покараними, оскільки Баба Яга відносить неслухняних дітей для розправи до Кощія. Обидва вони утворюють сімейну чету анті-родітелей, що беруть участь в «вихованні» емоційно вразливих дітей, що вселяються.

Психологічно захисна функція образів Баби Яги і Кощія полягає в тому, що дитина поки що не має стійких агресивних почуттів до батьків. Найчастіше ці образи виникають у дітей, якраз емоційно прив'язаних до батьків. Разом з тим відношення деяких батьків до своєї дитини може бути достатнє недружнім і агресивним. Оскільки емоційно чутливі діти не можуть залишатися байдужими до такої поведінки батьків, в той же час випробовуючи потребу любові до них, то страхи перед образами Баби Яги і Кощія якраз витісняють все негативне, що є в батьках.
Отже, ці образи в якійсь мірі нейтралізують конфлікт батьків і дітей, а сам факт появи подібних страхів служить нерідко його единст¬венным виразом. Як тут не пригадати казку «Алень¬кий квіточка», в якій за образом чудовиська ховався благородний хлопець, зачарований злими силами.

.

Драматичного відтінку набувають страхи у тих дітей, батьки яких сприймають їх як тягар або ж не задоволені підлогою дітей, наприклад у дівчинки 4 років. Її батьки хотіли хлопчика, і тому емоційність, чутливість дочки, її бажання голубитися - таке природне для дівчинки - дратували батьків. Вони не тільки були занадто строгими, але і карали фізично, особливо цим відрізнявся батько, що рахував себе «неповноцінним» із-за народження дочки, тобто обидва ро¬дителя відносилися до неї так, немов вона була непослуш¬ным і упертим хлопчиськом. До того ж в сім'ї жила деспотична бабуся, що вимотує внучку нескончае¬мыми радами і розпорядженнями.
Поступово дівчинка, за словами батьків, ставала все більш збудливою, капризною, нетерплячою і упертою. Довелося звернутися в консультацію. При бесіді дівчинка не вважала дорослих строгими і не переживала до них недружніх почуттів. Але в грі виявляла панічний страх перед Бабою Ягою і Кощієм, а з тварин продовжувала, як і рань¬ше, боятися Вовка. На питання, чому ж вона не боїться ведмедя, відповідала, що він добрий. Решта казкових персонажів була, в її уявленні, недобрими, жесто¬кими, що мимоволі зв'язувалося з подібним отно¬шением до неї в сім'ї.

.

Потреба в захисті з боку батька від уявної небезпеки по-своєму виразила дівчинка 3 років: «Тато потрібний для того, щоб убити лиходіїв». Упевнене, спокійне, таке, що любить поведінку батька, що служить прикладом для дітей, здатне стабілізувати їх психічний розвиток хоч би вже тим, що у матері відпаде необхідність в тривожній опіці і вона виражатиме свої відчуття перед дитиною спокійніше і безпосередньо, спо¬собствуя разом з батьком розвитку його активності і само¬стоятельности.
Якщо ж батьки не виконують подібну роль в сім'ї і у них немає емоційного контакту з дітьми, особливо з синами, то тривожна недовірливість деяких матерів, що продовжують надмірно опікати своїх дорослішаючих дітей, несприятливо відбивається на даль¬нейшем формуванні їх характеру. Тоді в подростко¬вом віці ми спостерігаємо не-довірливі риси вдачі у вигляді невпевненості і страху при відповідях в школі, невміння постояти за себе, захиститися від нападе¬ния, бути ініціативним, рівним і безпосереднім в спілкуванні з однолітками.

.

Повертаючись у вік 3-5 років, відмітимо, що страхів значно менше у дітей, що мають можливість спілкування з однолітками. Це недивно, оскільки саме тоді розкривається вся палітра емоцій, отримуються навики захисту, адекватного сприйняття невдачі і гнучкість поведінки в цілому. В цьому відношенні набагато краще зайвий раз сходити на дитячий майданчик і постаратися через сумісну гру налагодити взаємодію дітей різної підлоги, чим відвідати лікаря з єдиною метою отримання чергової дози транквілізаторів для неконтактного і боязливого, з погляду батьків, дитини.
Потрібний же тут не транквілізатор, а активізатор - однолітки і власна активність батьків, своєчасно підтримуючих і розвиваючих инициа¬тиву дітей.

.

Сприяє страхам і більш ніж благополучна атмосфера в сім'ї з надмірною опікою, постійним знаходженням поряд з дорослими, попередженням кожного самостійного кроку дитини. Всім цим мимоволі підкреслюється, що він слабкий і беззахисний перед окру¬жающим його миром, повній невідомості і небезпеці.

Не дає сформуватися адекватному психологічному захисту від страхів і дуже поступлива, нерішуча поведінка батьків, що постійно сумніваються в правоті своїх дій і вже цим що виявляють непослідовність своїх вимог і рішень.

Джерело: nnmama.ru

Статті по темі



Теги: , , , , ,

Leave a Reply