Архів 17.05.2008

Що на душі у екстремального



Підліток жити не може без сноуборду, катається на роликах по вузьких парапетах або захоплюється паркуром (лазінням по стінах, деревах, дахах)? Варто задуматися, що примушує його лоскотати собі нерви. Можливо, справа в особливостях темпераменту, а можливо, екстремальні вчинки - це спосіб відвернутися від важких переживань.

Одного разу я йшла по вулиці і раптом побачила шокуючу сцену. По високій бетонній огорожі, що відгороджує кафе від площі, обережно пересувався підліток на ковзанах. Товщина огорожі була сантиметрів двадцять. Внизу з обох боків жорсткий лід: неможливо ні зістрибнути, ні злізти. І ось, балансуючи на слизьких лезах над прірвою, хлопчик поволі просувався вперед. Йому потрібно було досягти майданчика кінотеатру, в який упиралася огорожа. Але що мене більше всього уразило: навколо не було нікого! Ніхто не дивився на "героїчні" дії хлопчика, окрім мене, випадковою прохожей. Кафе не працювало, а сеанс в кіно давно почався.
Виходить, підліток ризикував собою з якихось внутрішніх міркувань, щоб довести щось самому собі! Ех, знали б про це його батьки! На щастя, хлопчик благополучно дійшов до кінця і помчав по льоду. А я задумалася, що примушує хлоп'ят здійснювати екстремальні вчинки. Любителів екстремальних розваг можна розділити на дві основні категорії. Перша - це люди, яких привертає всього лише ілюзія небезпеки, а друга - це смільчаки, прагнучі до реальної небезпеки, готові ризикнути собою. Розглянемо кожну категорію окремо.

Що на душі у екстремального →


Теги: , , , ,

Субота, 17.05.2008